24 листопада 2018 року - День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій, день глибокої скорботи і туги за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. У ці дні ми згадуємо страшні сторінки історії: голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, став масштабною національною трагедією.
23 листопада у залі засідань райдержадміністрації та районної ради відбувся скорботний захід з нагоди 85-х роковин голодомору 1932-33 років, на якому були присутні перший заступник голови, в.о. голови райдержадміністрації Вадим Муратов, голова районної ради Петро Самойлов, керівник апарату райдержадміністрації Наталія Будовська, керуючий справами районної ради Вадим Данілов, представники управлінь, відділів, служб райдержадміністрації, районної, селищної ради,організацій району, учні аграрного ліцею.
На столі – образ Божої Матері, прикрашений вишитим рушником, букет жовто-блакитних хризантем та колосків, перев’язаний чорною стрічкою, свічка, склянка з водою, зверху якої окраєць хліба, ціна якому – життя.
Ведучі заходу зазначили, що голодомор – це національна трагедія усіх українців. Про його події на території нашої країни свідчать численні архівні документи, документальні кадри та фотодокументи, деякі з яких демонструються на екрані. Саме вони і розповідають про людські долі тих часів. Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 років помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч – щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення.
Присутні у залі схиляють голови та вшановують хвилиною мовчання пам'ять всіх, кого забрала в ті страшні роки голодна смерть.
Потім ведучі запрошують усіх присутніх причаститися запашним короваєм, як безцінним Божим даром, і пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба.
Цього ж дня перший заступник голови, в.о. голови райдержадміністрації Вадим Муратов та голова районної ради Петро Самойлов поклали квіти до пам’ятного хреста жертвам голодомору у Сквері Пам’яті.
Смерть від голоду страшна. Але страшнішим за неї є забуття. Наслідки трагедії завжди будуть частиною нашої національної пам`яті.
Розбудовуючи власну державу, ми маємо пам’ятати про кожен наш крок на п’єдестал незалежності, про кожну історичну віху, вчитися на помилках, робити все можливе, аби подібне не повторилося.
