Війна в Афганістані – це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати… Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це – застереження на майбутнє.
Афганська війна тривала від 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 2238 днів.
Ця війна забрала тисячі українських життів. Ще тисячі залишились інвалідами. Час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
Куди б не закидала доля наших земляків, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно й сумлінно виконували військову присягу. За хоробрість, високий професіоналізм, надійність і благородство вони заслужили щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України як країни-миротворця.
Цього дня ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю полеглих, вшановуємо тих, кому довелося воювати в чужих країнах. 15 лютого в смт. Біловодськ відбувся мітинг та покладання квітів до пам’ятника воїнам-афганцям. Аби вклонитися мужності загиблих воїнів-інтернаціоналістів, до меморіалу прийшли небайдужі біловодчани. У заході взяли участь голова Біловодської селищної об`єднаної територіальної громади Едуард Олєйніков, керівник апарату райдержадміністрації Наталія Будовська та заступник голови районної ради Ірина Козакова, заступник військового комісару районного військового комісаріату Олександр Ткаченко, представники служб райдержадміністрації та об`єднаної територіальної громади, підприємств та організацій, воїни-інтернаціоналісти, учні шкіл, ліцею та жителі селища.
Хвилиною мовчання присутні вшанували священний спогад про багатьох загиблих земляків. За особисту мужність і героїзм при виконанні інтернаціонального обов`язку ряд ветеранів були нагороджені Подякою народного депутата України Сергія Шахова. По закінченню учасники заходу поклали квіти до пам’ятника воїнам – афганцям.
Війни закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію і афганська війна. Але в пам’яті людській їй ще жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдатів і слізьми матерів. Покоління, обпалене її вогнем, як ніхто засвоїло військові й моральні уроки тієї ніким і нікому неоголошеної, героїчної й трагічної війни.